У Донецкє хохлов нієт – а українці ?

Аудіо від української редакції Бі Бі Сі.

Послухати “У Донецкє хохлов нієт – а українці ?”

Цікаві пости про мову:

1. Ураїнська мова в Донецьку
2. Українська мова в Донецьку (частина 2)

Мовакаст № 10

Послухати Мовакаст № 10

Про українські слова ПРІЗВИЩЕ і ФАМІЛІЯ

В українській мові є обидва ці слова, але вони мають різне значення: українське «прізвище» вживається у значенні російського «фамилия»; а українське «фамілія» (запозичене з латинської, зараз трактується як застаріле)- має значення «родина», «челени сім’ї», «рід». Споріднене з ним слово «фамільний» уживається у сполученні «фамільний герб, портрет, альбом».

Коли можна сказати «Я ПРОСТИЛА»

Українське слово «простити» вживається у значенні «відпустити комусь гріхи», «помилувати когось», рідше «вибачити комусь» і повязується з такими словами, як «прощення», «проща».
У російській мові близькозвучні слова «прстыть» та «простиить», які вживаються у різних значеннях.
Простыть – застудитися
Простить, прощать – простити, вибачити, пробачити

Коли РАХУЄМО?

Останнім часом словом «рахувати» дещо надуживають і використовують у невластивих значеннях: «Я прийшов на рахунок квартири», «рахую, що ви помиляєтесь», «рахую можливим». При доброму знанні української та російської мов легко виявити, що не кожне значення російського слова «считать» слід перекладати як «разувати» і відповідно не кожна значення слова «счет» – як «рахунок». Декілька прикладів:
Считать возможным – вважати (визнавати) за можливе (можливим)
Считать своим долгом – вважати за свій обов’язок (своїм обов’язком)
Каждая минута на счету – не можна гаяти ні (ані) хвилини (кожна хвилина порахована)
На этот счет – щодо цього
Покончить счеты – порвати (покінчити) з усім
Жить на чужой счет – жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом)
В конечном счете – в остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою

Можна сказати «вніс гроші на рахунок у банку», «відкрив рахунок», «заплатив згідно з рахунком», а наведені фрази потрібно виправити: «Я прийшов говорити про квартиру (стосовно квартири)», «Вважаю (думаю), що ви помилилися», «Вважаю за можливе»

Мовакаст № 9

Послухати Мовакаст № 9

Анти-суржик

Що ПЛУТАЄМО, а що ПУТАЄМО?

Слово плутати вживається у прямому та переносному значенні. У прямому значенні – це “безладно переплітати нитки, волосся”; ще говорять “плутати ногами” у значенні “ходити повільно, мляво, ледве переступаючи”. Переносне значення – “вносити безладдя, неясність у що-небудь, помилятися або свідомо вводити в оману”. Можна “плутати поняття, плани, думки, зізнання, деталі, кольори, Івана з Миколою”. Уживається це слово і у стійкому сполученні “плутати карти”, тобто “розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання”, а також у сполученні “плутати сліди”, що має значення “змінювати напрям руху, намагатись збити когось зі сліду”.

Плутати

Слово путати має значення “стягувати путами – ременями, мотузками, ланцюгами – ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити її рух”. Отже, можна “путати ноги, коні, лошата”.

Путати

По чи не по?

Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Серед них можна виділити такі, що позначають порівняно нові відношення: “виступ по центральному телебаченню”, “проректор по навчальній роботі” та ін. Однак велику групу становлять конструкції, у яких слово по безпідставно замінили інші українські прийменники (а часто можна вжити взагалі безприйменникові вислови). Нижче наведено фрази, що ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменника по:

План по заготівлі – План заготівлі
По технічних причинам – Через технічні причини
Заходи по забезпеченню – Заходи щодо (для) забезпечення
Змагання по стрільбі – Змагання зі стрільби
Досвід по роботі з батьками – Досвід роботи з батьками
Працюють по багато років – Працюють багато років
По заявках – Відповідно до заявок
По виготовленню – Для виготовлення
По праці й честь – За працю й шана
По створенню – Для створення
План по продажу м’яса – план продажу м’яса
Мешкаю по вулиці – Мешкаю на вулиці (а йду по вулиці)
Раз по раз – Раз у раз, щоразу
По всіх правилах – За усіма правилами
Не по прямому призначенню – Не за призначенням
По наказу директора – за наказом (відповідно до наказу) директора
По нашим підрахункам – За нашими підрахунками
По темі – на тему

Чимало поширених конструкцій з прийменником по можна спростити без шкоди для змісту, утворивши природніші:

Незадовільно проводилась робота по підготовці техніки. – Незадовільно підготовлена техніка.
Жаркі місяці безжалісно вдарили по деревцях. – Спека безжалісно знищила деревця.
Поговорити по душам. – Поговорити відверто, щиро.
По одержанні диплома. – Одержавши диплом.
По виконанні завдання. – Виконавши завдання.

Перевантаження прийменником по призводить до штампованості мови.

Отже:

1) Прийменник по функціонує в українській та російській мовах, однак у російській мові це один з найуніверсальніших прийменників і конструкції з ним виражають велику кількість найрізноманітніших відношень;

2) В українській мові прийменник по вживають з іменниками, займенниками, числівниками; конструкції з ними виражають такі відношення:

а) часові: “по обіді”, “маю відпустку по 15 березня”, “приїду по святах” (іноді можна замінити іменником у родовому відмінку з прийменником після – “після свят”);

по обіді

б) об’єктні: “погладити по голові”, “по коліна у воді”;

по коліна у воді

в) мети: “пішов по воду”, “поїхав по ноутбук”;

пішов по ноутбук

г) кількісні відношення: “по 15 осіб у групі”, “працює по 10 годин на добу”;

працює по 10 годин на добу

д) найчастіше вживаємо цей прийменник на позначення просторових відношень: “по садочку ходжу”, “по діброві вітер”.

по садочку ходжу

І якщо відчуваєте, що вас “обволікає” прийменник по, згадайте рядки відомих пісень або погортайте довідкову літературу.

Мудреці стверджують, що чужу мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити все життя. І ще казали: нерозумний той, хто вважає, що рідну мову знає досконало.

“Більша половина”. Неправильно!

Половина – це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле. Тому нелогічно говорити про більшу чи меншу половину. У реченнях “Я переклав більше половини тексту”, “Вона переглянула більшу половину фільму” – мовностилістична помилка. Зміст речень можна передати по-різному. Можливі варіанти: “Я переклав більше ніж (як) половину тексту”, “Вона переглянула більшу частину фільму”.

Більша частина

За матеріалами посібника “Анти-суржик”. Ред. О. Сербенська. – Львів : Світ, 1994

Електронний підручник української мови

Усі слова із стилістичного погляду поділяються на стилістично нейтральні й стилістично забарвлені.

Переважна більшість слів стилістично нейтральні. Ці слова вільно, без будь-яких обмежень вживаються в усіх випадках спілкування, в усіх стилях мови: син, сестра, нога, вухо, вода, мороз, дуб, стіл, двері, жовтий, зелений, добрий, ходити, шукати, сьогодні, десять, я, ти, той, але, зате. Стилістично забарвлені слова надають висловлюванню певних емоційних відтінків. Вони вживаються переважно в художній літературі, публіцистиці, розмовному стилі.

Стилістично забарвлена лексика поділяється на слова піднесеного плану і слова зниженого плану.

До слів піднесеного плану належать:

* книжна лексика: доблесть, торжество, глава, обранець, достойний, благословенний, бентежити, репрезентувати;

* поетизми: небокрай, відлуння, приваба, легіт, надхмар’я, знамено, лебідонька, живодайний, осяйний, легкокрилий, линути, зоріти, лунати, мовити;

* офіційно-ділова лексика: пропозиція, ухвала, акт, посвідчення, високі договірні сторони, розглянути, звернути увагу, вищеназваний;

* наукова лексика: функція, генератор, дослід, суфікс, тангенс, нейтрон, маса, енергія.

До слів зниженого плану належать:

* розмовна лексика: поплічник, гуляка, телепень, відлюдько, крутій, лахміття, шкапа, балакати, базікати, шастати, плентатися, панькатися, дебелий, хуткий, сидячки, манівцями, позавчора;

* фамільярна лексика – безцеремонна, розв’язна: варнякати, верзти, пащекувати, вшелепатися, влипнути, чудило, друзяка, директорша;

* вульгарна лексика: пика, морда, дурило, хамло, патякати.

Мовакаст № 8

Послухати Мовакаст № 8

Анекдот від anegdot.com.ua

Молодята:
- Обід тобі не такий, гад? А до весілля клявся, що заради мене у могилу ляжеш!
- Гаразд,- хреститься чоловік,- давай свої котлети.

______________________________________________

Антисуржик

Почекай “пару хвилин” чи “кілька хвилин”?

Основні значення слова пара пов’язані з позначенням двох однорідних предметів, що вживаються чи діють разом, становлять одне ціле чи комплект, є двома однаковими частинами чогось цілого: “пара коней”, “пара чобіт”, “пара ножиць”, “закохана пара”, “молода пара”, “життя в парі”, “не до пари”,. ненормативними є вислови: “сказати пару слів”, “зайшов на пару хвилин”, “прийду за пару днів”. Отже, правильно “сказати кілька (декілька слів”, “зайти на кілька хвилин”, “прийду за кілька днів”.

Декілька (кілька) хвилин

Коли передплачуємо, а коли підписуємо?

Слово підписка в українській мові поширене у значенні “письмове зобов’язання про щось”, наприклад: “підписка про невиїзд”, “підписка про те, що буду мовчати” та ін.

Замовлення на придбання газет, журналів , а також деяких інших видань, грошове зобов’язання з попереднім внеском треба називати на підпискою, а передплатою. Природними є і споріднені слова передплатити, передплатник.

Отже, газети та журнали передплачуємо.

Журнали та газети передплачуємо

Словом можна і нехотячи образити (про слово перестарілий)

Серед тих значень, що має український суфікс пере - звертаємо увагу на те, яке є у словах переспілий, передержаний тощо. Отже, є “спілий овоч”, “спілий помідор” і відповідно – переспілий. І аналогічно – старий, старіти і, мабуть, від нього дієприкметник перестарілий (а, можливо, тільки буквальний переклад російського престарелый?), тобто це щось більше, ніж старий. Такий відтінок має і слово престарілий, яке зафіксоване у словниках, уживається (як і слово перестарілий) у побутовому мовленні, у пресі. А хіба Ви не відчуваєте насмішки у вислові, який й зараз побутує у нас- “піти на заслужений відпочинок”?

Поцікавтеся, чи у європейських мовах, які ви знаєте, існують подібні вислови.

Як варіант “перестарілу” людину можна називати “людиною поважного віку”.

Людина поважного віку

Електронний підручник української мови

Слова, відомі всім носіям мови, якими вони вільно, без будь-якого обмеження користуються, належать до загальновживаної лексики.

Це назви

* спорідненості людей (батько, мати, дід, бабуся, внук, тесть, свекруха),
* частин тіла (голова, вухо, груди, зуби, рука, серце, ребро),
* свійських і широко відомих диких тварин (кінь, корова, вовк, лисиця, ворона, ластівка, чайка, карась, щука),
* культурних і широко відомих диких рослин (яблуня, слива, жито, мак, картопля, граб, калина, суниці, полин),
* пов’язані з харчуванням (хліб, сіль, молоко, їсти, пити),
* будівель, господарських предметів та домашнього начиння (будинок, двері, поріг, віник, граблі, відро, миска),
* одягу і взуття (сорочка, шапка, черевики),
* почуттів (радість, щастя, жаль),
* різних дій (сидіти, мити, сіяти, хотіти, могти),
* кольору, смаку, розміру, інших якостей (зелений, блідий, солоний, кислий, великий, добрий чистий),
* відомих явищ культури і мистецтва (музика, кіно, книга, картина, олівець),
* числових понять (один, два, тридцятий),
* вказівних й службових слів (я, ти, він, від, над, при, і, та, тому що) та ін.

Вузьковживана лексика – це слова, що вживаються людьми певних територій, соціальних груп, професій та інше.

До вузьковживаних належать:

1) терміни - слова, які виражають чітко окреслені поняття з різних галузей науки, техніки й мистецтва: електорат, диктатура, посол, аташе, адвокат, позов, бюджет, ліцензія, дивіденди, бісектриса, електрон, калорія, сульфат, бокс, ринг, вірш, поема, підмет, тенор, орнамент, готика та ін.

2) територіальні діалектизми – слова, відомі тільки в певній місцевості. Наприклад, у південно-східній частині України вживають такі слова: скотина (худоба), бовдур (димар), жалива (кропива), баклажан (помідор), кип’яч (окріп), зобува (взуття); на півночі України – товар (худоба), живець (джерело), мигунка (блискавка), веселуха (райдуга), ляскавиця (грім), хупавий (гарний) тощо. Діалектизми є джерелом для поповнення літературної мови.

Соціальні діалекти вживаються тільки певними соціальними групами носіїв мови. До соціальних діалектів належать професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Професіоналізми характерні для мови людей окремих професій. Наприклад, оператори ЕОМ вживають чимало слів, не відомих людям, які не мають справи з комп’ютерами: інсталяція, архівація, драйвер, монітор, файл, утиліта, форматування, стример, сканер, принтер тощо.

Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові певного середовища. Наприклад, у молодіжному або кримінальному жаргоні побутують слова: бакси (долари), штука (тисяча), лимон (мільйон), шлунок (гаманець), ксива (паспорт, посвідчення особи тощо), базар (розмови), пакет (наряд міліції), стрілочник (донощик), черепи (свої хлопці), гнати (брехати), кинути (обманути ), наїжджати (чіплятися, погрожувати), кльово (дуже добре).

Арго – це умовна говірка, незрозуміла для сторонніх. Відомі злодійське, картярське, жебрацьке арго. Ось як Г.Хоткевич відтворив розповідь жебрака (у дужках подано переклади арготизмів): Розказував, як він попав раз на вечорниці… – А там самі терпелюки (парубки) та каравони (дівчата). Покургав (пограв) я їм, що знав, іду вже з хати, коли якась скелиха (сука) й обзивається: “Чи не дати вам, діду, мукаці?”- “Оце, дума, клево (добре)! Годі сухмаї кусморити (сухарі гризти), хоч ставреників накурляю (вареників наварю)…” .

В історичних працях, у художніх творах трапляються застарілі слова, які тепер звичайно не вживаються. Застарілі слова бувають двох видів: історизми й архаїзми.

Історизми – це слова, які вийшли з ужитку разом з реаліями дійсності, що вони називали.

Наприклад: починок – пряжа, намотана на веретено; чисниця – десята частина (три нитки) пасма; пістря – груба, звичайно саморобна, тканина з різнокольорових лляних, бавовняних та ін. ниток; намітка – покривало з тонкого серпанку, яким пов’язують поверх очіпка голову заміжні жінки; очіпок – старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки; бунчук – булава з металевою кулькою на кінці та прикрасою – китицею з кінського волосу; самопал – старовинна зброя – ґнотована рушниця, що не має замка і заряджається з дула; шлик, шличок – старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром тощо.

До історизмів належать назви:

* представників різних верств населення минулих часів (князь, боярин, смерд, війт, осавула),
* давніх професій (мечник, лучник, бровар),
* старовинної зброї та знарядь праці (булава, гаківниця, сагайдак, мушкет, соха, рало),
* старовинного одягу (жупан, кирея, намітка, сап’янці),
* колишніх грошових одиниць, одиниць міри (гривеник, дукат, аршин, корець, фунт) тощо.

Історизми не мають синонімів.

Архаїзми – це слова, витіснені з мови іншими, новими: вікторія (перемога), десниця (права рука), чадо (дитя), благо (добро), стража (сторожа), словеса (слова), фортеція (фортеця), ректи (сказати), сей (цей), оний (той), сіреч (тобто), вольний (вільний).

Архаїзми можуть мати синоніми.

Слова, які щойно з’являються в мові, називаються неологізмами. Наприклад, останнім часом в українській мові стали вживатися слова маркетинг, менеджмент, конверсія, дилер, рекетир, ваучер, імідж, ґрант, стінка (набір шаф) тощо. Це неологізми. Частина з них, може, й залишиться в мові, решта відійде разом з нашою добою.

Найчастіше неологізми з’являються як назви нових предметів, явищ, процесів. Такі неологізми називаються загальномовними. Неологізми, утворені окремими авторами з певною стилістичною метою, називаються авторськими. Такі неологізми вживаються як художній засіб. Наприклад, велемовний світ, золотаве звечоріння (Ліна Костенко).

Мовакаст № 7

Послухати Мовакаст № 7

Анекдот від anegdot.com.ua

Новий рік:
- Треба подзвонити мамі, сказати, де я.
- Алло, мама, де я?
______________________________________________

Антисуржик

Про слова НЕДІЛЯ І НЕДЕЛЯ та про інші міжмовні омоніми

В українській та російській мовах є слова, близькі за звучанням, але за значенням не тотожні. Наприклад, гарбуз – арбуз, мешкати – мешкать, орати – орать. Їх називають міжмовні омоніми. Українське слово неділя вживається як назва сьомого дня тижня, дня відпочинку, святкового дня. Можна сказати: “відпочивав у неділю”, “у неділю піду до церкви”. У деяких говорах це слово означає ще “тиждень”. У російській мові слово неделя має тільки це значення. Отже, російський вислів “болеть целую неделю” треба перекладати “хворіти цілий тиждень”.

Українське слово гарбуз слід перекладати російським тыква, а російське слово арбуз - кавун, боягуз - це по-російськи трус, а українське трус - це російське обыск, рожа - це синонім до мальви (функціонує і як синонім до троянди), до російського слова рожа український відповідник – пика.

Українське слово другий потрібно вживати у значенні порядкового числівника (щось мусить бути перше). Російське слово другой слід перекладати українським інший.

Лазню називають банею, а баню на церкві – запозиченням з російської купол.

На “Місячну сонату” Л.Бетховена кажуть “Лунна соната” (точний переклад з німецької – “Соната місячного світла”).

Слово мешкати своїм значенням споріднене з українським словом помешкання, а не з російським мешкать, яке має значення “баритися”,”гаятися”. Навіть не намагайтеся дослівно перекладати. До російської фрази “не мешкал с ответом” один з можливих відповідників “відразу відповів” (а не “не мешкав з відповіддю”). Бо навіть важко уявити, як з якоюсь відповіддю можна мешкати.

Чому не є взаємозамінними слова ОБ’ЄМ і ОБСЯГ

Ці слова розрізняються за значенням, а відповідно – здатністю сполучуватися з іншими словами.

Об’єм – “величина у довжину, висоту й ширину, вимірювана у кубічних одиницях”. Вживається у сполученнях: “об’єм конуса, куба, приміщення, рідини”. Об’єм може бути великий, малий, середній, повний.

ОБ’ЄМ

Обсяг – взагалі “розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось”. Вживається зі словами “обсяг роботи, капіталовкладень, будівництва, бюджету, промислової продукції, знань, навантажень”. Можна сказати “визначити обсяг”, “підрахувати обсяг”, “величезна за обсягом і значенням праця”, “у повному обсязі”, “брошура обсягом 20 сторінок”. Уживання таких словосполучень, як “об’єм робіт”, “об’єм інформації” (потрібно: обсяг), а також “розмір статті”, “розмір книги” є порушенням норми.

Обсяг пам'яті

ОСВІТЛЕНА вулиця, а ОСВІЧЕНА людина

Близькі за звучанням слова (або пароніми) освітлений // освічений історично споріднені, але за існуючими нормами вживаються у різних значеннях.

Освітлений – “який стає видним, бо на нього падає світло”. Освітленим може бути будинок, зал, офіс. Можна сказати “освітлений прожектором, полум’ям, ліхтарем”, а в переносному значенні – “щастям, радістю, благородством”. Це слово ще вживається на означення рідини, з якої вилучені сторонні домішки, внаслідок чого вона стала прозорою, світлою (“освітлена вода”, “освітлений сік”).

ОСВІТЛЕНА ВУЛИЦЯ

Освічений – це той, який має освіту, культурний: “освічений народ, суспільство, людина, дівчина, хлопець, селянин”. Отже, у висловах “освічена вулиця”, “освічене електричними вогнями місто” слова освічена, освічене потрібно виправити на освітлена, освітлене.

ОСВІЧЕНА

Електронний підручник української мови

За походженням лексика класифікується на такі три групи: успадкована лексика, власне українська та запозичена. Основну частину лексики української мови становлять успадковані та власне українські слова (незапозичені). До успадкованої лексики належать:

1) найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов (санскриту, грецької, латинської, германських, романських, слов’янських та ін.): мати, батько, брат, вовк, вівця, дерево, зерно, гор′од, берег, вода, вогонь, новий, гострий, орати, стояти, знати, два, три, п’ять, я тощо.

2) праслов’янські слова, спільні для всіх слов’янських мов (російської, української): чоловік, невістка, сват, палець, ведмідь, кінь, віл, жито, пшениця, борошно, тісто, сонце, простий, солодкий, кислий, червоний, думати, пам’ятати і т.д.

3) східнослов’янські слова, спільні для східних слов’янських мов (української, російської, білоруської): дядько, племінник, білка, зозуля, снігур, урожай, озимина, рядно, скатерть, сизий, дешевий, сорок, дев’яносто, звикати, мітити, черкати і т.д.

До власне української лексики належать слова, які виникли після 14 століття і вживаються тільки в українській мові: батьківщина, малеча, володар, промовець, лелека, будинок, садиба, паляниця, соняшник, кремезний, діяти, линути, очолювати, заздалегідь, згодом, безумовно, начебто, геть, цить і т.д.

До власне українських належать слова, утворені за допомогою часток аби-, де-, бозна-, хтозна-, будь-, -небудь, -сь, ні: абихто, абищо, дехто, деколи, бозна-хто, бозна-де, хтозна-який, хтозна-як, будь-який, будь-де, хто-небудь, де-небудь, хтось, десь, ніхто, ніде.

Власне українськими є низка прийменників (біля, від, з, серед, посеред, між, під, попід, задля, коло, навколо, проміж, щодо, з-під, з-над, з-перед, з-поза, з-поміж), сполучників (та, але, бо, чи, аби, щоб, проте, зате, якби, якщо, як, немов, наче, начебто, мов, мовби, мовбито, ніби, нібито, дарма що, ледве, ледь, тільки, щойно), часток (хай, нехай, невже, хіба, тільки, ось, це, майже, таки, саме, хоч би, ані), модальних слів (можливо, звичайно, зрозуміло, безумовно, безперечно, здається, ймовірно, мабуть, певно, напевне), вигуків (цить, геть, овва, лишенько, цур, пек, добридень).

До запозиченої лексики належать слова, запозичені українською мовою з інших мов у різні етапи розвитку. Чимало слів запозичено з мертвих мов – старогрецької та латинської. Це найдавніші запозичення, до яких належать переважно наукові, мистецькі й політико-філософські терміни. Для старогрецизмів характерні на початку слів голосні а, е, і, приголосний ф, звукосполучення кс, ік тощо: архів, автор, економія, етика, ідея, фантазія, лексика, психіка. У латинізмів є префікси де-, екс-, ім-, ін- ре-, суфікси -альн(ий), -ат, -аці(я), -ент, -тор, -тур(а), -ум, -ус: депресія, експозиція, імпонувати, інкубатор, інтеграл, інтервал, реконструкція, універсальний, концентрат, інформація, інцидент, диктор, диктатура, мінімум, казус, радіус.

Фонетичні ознаки іншомовних слів

До найдавніших запозичень належать слова, запозичені із старослов’янської (староболгарської) мови. Ці слова мають такі характерні ознаки:

* звукосполучення ра, ре, ла, ле замість оро, ере, оло, еле: враг, град, здравствувати, древо, власть, злато, благо, плевели;
* префікси воз-, пре-, пред-, со- , су-, перед-, між-, межи-, по-, прі-: воздвигнути, премудрий, представити, соратник, сузір’я, передмова, міжгір’я, межиріччя, прізвище;
* суфікси
o -ин(а) : година, хвилина, тканина;
o -ин(и) : відвідини, роковини, заручини;
o -ин(я): святиня;
o -анин(а), -янин(а) (комплексні): біганина, стрілянина;
o -щин(а) , -чин(а)(комплексний) : Київщина, козаччина;
o -ник, -ниц(я): візник, заступник, заступниця;
o -івник, -івниц(я), -альник, -альниц(я), ильник, -ильниц(я) (комплексні): газівник, фрезерувальник, формувальниця, волочильник;
o -ець: правець, промовець, швець;
o -к(а) (для жіночого роду): вчителька, лікарка, організаторка;
o -ій: водій, носій; -знь: приязнь;
o -ань: здоровань, горбань;
o -ищ(е) : днище, горище;
o -от(а): голота, німота;
o -тель: учитель;
o -анн(я), -енн(я) -інн(я) (комплексні): змагання, бачення, світіння;
o -ащ(ий), -ущ(ий), -м(ий): трудящий, грядущий, неопалимий

Частину слів запозичено із західноєвропейських мов: німецької, французької, англійської тощо.

Серед німецьких слів чимало складних без сполучного голосного: бутерброд, ландшафт, бухгалтер, камертон, циферблат. У них бувають звукосполучення шт на початку слова та ей, ай після приголосного: штамп, штаб, штраф, клейстер, шлейф, портвейн, шайба, майстер.

Французькі слова мають такі особливості: а) звукосполучення уа: амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар, вуаль; б) пом’якшення губних (сполуки бю, вю, пю, фю, кю) : бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет; в) звукосполучення ам, ан перед приголосними: асамблея, тампон, пансіон, авантюра, жанр; г) суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон: екіпаж, фураж, інтендант, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон; ґ) незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними -е, -і, -о : пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто.

Для запозичень з англійської мови властиві звук дж, звукосполучення ай, ей, суфікс -инг (-інг): бюджет, джентльмен, комбайн, тролейбус, мітинг, тюбінг, демпінг.

Історичне перебування України якийсь час під владою Польщі та Росії залишило певні сліди в українській лексиці. З польської мови прийшли й утвердилися в українській мові слова драбина, млин, оренда, повидло, виделка, місто,ковадло, кишеня, скарга, прагнення, хвороба, мешкати, квапитися, пильнувати, трапитися, тлумачити, брунатний, розмаїтий, смутний. З російської мови запозичено слова мужик, чиновник, артіль, завод, рудник, указ, вуз, самовар, нагідки, лящ.

Запозичення з тюркських мов відбувалися переважно усним шляхом. Тому ці слова здебільшого не сприймаються тепер як чужомовні: базар, гарбуз, кавун, тютюн, кулак, шатро, диван, казан, чавун, чубук, гайдамака, чабан, кабан, сарай, халат, шапка, башлик, килим, туман.

Якщо є дві назви – українська й іншомовна, то перевагу слід надавати українській.

Українська назва завжди зрозуміліша, легше запам’ятовується. Наприклад, краще сказати вихідний, ніж уїкенд; образ, ніж імідж; нестача, ніж дефіцит; чинник, ніж фактор; відшкодування, ніж компенсація; вада, ніж дефект; оплески, ніж аплодисменти; обрій, ніж горизонт; велетенський, ніж гігантський; поважний, ніж респектабельний і т.д. Щоправда, іноді іншомовне слово і його український відповідник можуть різнитися відтінками або обсягом значення. Наприклад, коли йдеться про офіційне відвідання, вживають слово візит, а не відвідини. Різні відтінки значення мають слова повідомлення, звіт і рапорт; ухвала і резолюція (останнє означає ще й напис службової особи на заяві, доповідній записці тощо); вигідний, зручний і комфортабельний (останнє має ще й значення “затишний”). Є чимало іншомовних слів, які не мають точних українських відповідників: абстрактний, аварія, валюта, варіант, жетон, економіка, інститут, конкурс, копія, ліміт, ломбард, медаль, організація, практика, приватний, регулярний, стандарт, суб’єкт, транспорт, факт, фонд, центр, штаб і т.д.

З Новим роком!

Мовакаст № 6

Послухати Мовакаст № 6

Сидять двоє вночі просто неба.
Він:
- Марино, бачиш ту зірку?
Вона:
- Так.
Він:
- То я! А ту?
Вона:
- Так.
Він:
- То ти. А бачиш ту зірку на іншій зірці?
Вона (пожвавлюючись і присуваючись до нього):
- Так!!!
Він:
- А то – я на мопеді!

_______________________________________________

Антисуржик

НАВЧАЛЬНИЙ і УЧБОВИЙ чи тільки НАВЧАЛЬНИЙ?

Прикметник учбовий останнім часом безпідставно витісняє слово навчальнихй: “учбовий заклад”, “учбовий корпус”, “учбово-матеріальна база”та ін. Його не зовсім “законне” ,порівняно зі словом навчальний, місце в українській мові може бути усвідомлене хоч би з уваги на непродуктивний при творенні українських слів суфікс -б-. Якщо російське слово учебный природне утворення, споріднене зі словом учеба, то, очевидно, навчальний пов’язується зі словами навчання, навчати. Слово учбовий – це своєрідний “дубль” російського учебный. Хоч ,зауважу, Словник української мови трактує його рівноцінним до навчальний.

Коли все-таки МІШАЄМО

Російське слово мешать має декілька значень, які не завжди перекладаємо близьким за звучанням українським словом мішати. Запамятаймо українські фрази та їх російські відповідники:

Не заважай мені (не перешкоджай) – не мешай мне
Не завадило б (не перешкодило б) сказати – не мешало би сказать
Не зайвим було купити, не завадило б купити – не мешало би купить
Мішати фарбу, змішувати фарби – мешать краски
Мішати кашу (а юшку можна колотити) – мешать кашу
Мішати карти – мешать карти
Змішати (звалити) в одну купу – смешать в одну кучу

Отже, слово мішати вживається тоді, коли щось перемішуємо, розмішуємо. Якщо в усіх випадках вживати мішати, цим збіднюємо своє мовлення, відкидаємо давні українські слова і відходимо від норми.

Чому неправильно “МУЗИКАЛЬНА школа” , “МУЗИКАЛЬНЕ училище”?

В українській мові існує паронімічна пара музикальний // музичний, слова якої чітко розрізняються за значенням. Музикальний, згідно з існуючими нормами вживається у таких значеннях:

1) “обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх”; отже, музикальний (-а, -е) – слух, родина, дитя, сім’я, народ, душа;
2) мелодійний.

Російська мова у цих двох значеннях знає лише одне слово – музикальний, тому у мовленні деяких українців можливі ненормативні словосполучення “музикальне училище”, “музикальна школа”. Треба: “музична школа”, “музичне училище”. Слово музичний має значення “який стосується музики як виду мистецтва”. Отже, музичний (-а, -е) – інструмент, студія, знання, критик, товариство та ін. Уживається вислів “музичний твір”, якщо йдеться про твір, покладений на музику, і “музикальний твір”, якщо твір мелодійний.

Електронний підручник української мови

Центральною одиницею мови є слово. Усі слова мови становлять словниковий склад, або лексику.

Лексика української мови надзвичайно багата. Вона дає змогу назвати найтонші відтінки душевних переживань, найскладніші наукові поняття, найрізноманітніші стосунки між людьми. Сучасна освічена людина в своєму словниковому запасі – активному й пасивному – має близько 7-8 тисяч слів рідної мови (більш-менш точно розуміє їхнє значення).

Кожне слово в мові має одне або кілька значень. За значеннями слова бувають:

1) повнозначні, які називають предмети (у широкому розумінні : людина, учитель, ведмідь, земля, дощ, думка); їхні ознаки (розумний, добрий, свіжий, теплий, сім, двадцять перший), дії або стан предметів(працювати, сидіти, міркувати, чорніти); обставини дії (швидко, глибоко, праворуч, навмисне, згарячу);

2) вказівні, які не називають предметів та ознак, а лише вказують на них і стають зрозумілими тільки в контексті, тобто у поєднанні з іншими словами: (він, той, такий, стільки), (сім, двадцять чотири, мільйон); (ох, ах):

3) службові слова, які вказують на різні зв’язки між предметами, ознаками та діями (на, з, під), (і, тому що, або), (навіть, ось, же).

Слова поділяються:

1) за походженням – на українські й іншомовні;

2) за кількістю значень – на однозначні й багатозначні;

3) за сферою вживання – на загальновживані й вузьковживані;

4) за стилістичним забарвленням – на стилістично нейтральні й стилістично забарвлені;

5) за взаємними відношеннями -на антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.

До складу мови входять також фразеологізми й крилаті вислови..

Мовакаст № 5

Послухати Мовакаст № 5

Анекдот від anegdot.com.ua

Туземці зловили студента, повісили його на рожен і почали смажити, вождь говорить:
- Я зараз відійду, а ви крутіть його повільно
За годину приходить, туземці крутять студента зі всієї сили. Вождь запитує:
- В чому справа? Я ж просив крутити повільно!
- Повільно крутимо,то він картоплю жерти починає

_______________________________________________

Антисуржик

“ІЗ-ЗА хвороби” чи “ЧЕРЕЗ хворобу”?

Слово із-за є фонетичним відповідником прийменника з-за, уживається при позначенні предметів, з протилежного боку яких відбувається дія. Однак носії так званого суржика вживають цей прийменник переважно при позначенні причинності, що поширене в російській мові.

Порівняймо:

Из-за отсутствия – Через відсутність
Из-за собственной неосторожности – Через власну необережність
Ссора из-за пустяка – Сварка за дурницю

Тому не можна вважати нормативними фрази “Із-за цього порушується велика кількість договорів”, “Тертя між партнерами можуть виникнути із-за того, що … “. У цих випадках потрібно вживати прийменник через.

Лікар все-таки ЛІКУЄ, а ЛІЧИТЬ (якщо має) гроші!

Суржик не розрізняє слів лікувати і лічити. В українській літературній мові вони розрізняються за значенням, здатністю вступати у зв’язки з іншими словами, а також мають свій ряд споріднених слів.

Лікувати - “застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання”. Лікують хворого, серце, печінку тощо.
Спільнокореневими для цього слова є слова лікар, ліки, лікувальний, лікування, лікуватися, лікарня та ін.

Лічити - “називати числа у послідовному порядку, вести підрахунки, рахувати”. Згадаймо Шевченка: “Лічу в неволі дні і ночі й лік забуваю”. Лічимо гроші, присутніх; лічимо до двох, до тисячі.
Вживаємо вислів “лічити хвилини (години, дні)”, коли стежимо за часом, з нетерпінням чекаючи когось або щось. Кажуть “ребра лічити (полічили)”, коли побили кого-небудь. Слово лічити пов’язане зі словом лік, яке виступає у словосполученні “без ліку”, а також з прислівником безліч (разів).

А чому плутаємо ці слова? Та тому, що в російській мові є слово лечить у значенні “лікувати”, яке є близькозвучним з українським лічити. Але це слова двох різних мов!

Та ЛЮБА, кого любимо

Із суржика прийшов у рекламу, на сторінки газет та Інтернет прикметник любий (-а, -е) у значенні “будь-який”, “будь-хто”, “будь-що”, “кожний”. Очевидно, під впливом російського слова любой чимало українців уживає вирази: “купити ковбасу на любий смак”, “їй личить люба шапочка”, “про це любий вам скаже”, “розібратися у любій програмі”.

Але поміркуймо хоч трохи і дійдемо висновку: любим треба називати того, кого любимо: “Люба матусю”, “Кохана моя, люба!”

У наведених словосполученнях слід вживати переший-ліпший, будь-хто (це вам будь-хто скаже), будь-який (ковбаса на будь-який смак), кожний, усякий. Ці слова нічого спільно з любов’ю не мають.

Електронний підручник української мови

Апостроф ставиться:

1. В українських словах перед я, ю, є, ї після губних (б, п, в, м, ф), якщо губні стоять:

1.1. На початку кореня: в’язати, зв’язок, м’який, п’ятий, вп’ятьох, в’юн, нав’ючений, м’яч, В’ячеслав;

1.2. Після голосного або р: здоров’я, рум’яний, риб’ячий, сім’я, сім’ю, сім’єю, солов’їний, сурм’яний, черв’як, торф’яний.

1.3. В інших позиціях апостроф між губними і я, ю, є, ї не ставиться: свято, тьмяний, різьбяр, різдвяний, духмяний, мавпячий.

2. Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставиться, коли р позначає твердий звук [р] (в літературній вимові далі чується звук [й]): бур’ян, у сузір’ї, з матір’ю, бар’єр, кар’єра. Якщо ж буква р передає на письмі м’який звук [р′], апостроф не ставиться: порятунок, буря, гарячий.

3. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний звук: з’ясувати, роз’єднати, під’юдити, від’їзд, без’ядерний, дит’ясла, пів’яблука, пів’їдальні. Це правило стосується також іншомовних слів: кон’юнктура, кон’юнктивіт, ін’єкція.

4. В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (б, п, в, м, ф), після р, після шиплячих (ж, ш, ч, дж) та після г, к, х, при роздільній вимові (якщо далі чується звук й): комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, миш’як, Х’юстон, Рейк’явік, Лук’ян. Але апостроф у цій позиції не ставиться, якщо я, ю, є, ї позначають пом’якшення попереднього приголосного: бюджет, бюро, бюст, пюре, кювет, фюзеляж, пюпітр, гравюра, гяур, гюрза, манікюр, рюкзак, варяг, Мюллер.

5. Апостроф вживається також:

5.1. Для позначення пропущеного в усній мові звука чи складу: мо’ (може), все’дно (все одно), ка’е (каже);

5.2. В іншомовних прізвищах після часток д та О: д’Артаньян, д’Анунціо, О’Кейсі.

6. Роздільна вимова м’яких звуків [л′], [д′], [т′], [з′], [с′], [н′] (на письмі ль, дь, ть, зь, сь, нь) і я, ю, є, ї не позначається на письмі апострофом: ательє, мільярд, віньєтка, Ньютон.

7. Апостроф не ставиться при роздільній вимові після твердого приголосного перед йо: підйом, курйоз.

Мовакаст № 4

Послухати Мовакаст № 4

Анекдот від http://anegdot.com.ua/

Розмова сусідок на лавці:
- Я не знаю нікого, хто сильніше б любив тварин, як Клава, – вона топить своїх кошенят лише в теплій воді.

Антисуржик

Замісник і заступник – різні за значенням слова

Замісник – це людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки (є замість когось): «Практикант працював як замісник учителя».

Одне зі значень слова заступник – «офіційна особа, яка заступає якогось начальника, керівника». Заступник зазвичай постійно відає певними ділянками роботи, має певне коло обов’язків. Заступник працює одночасно з начальником, тому це слово входить у словосполучення, які є назвами посад: «заступник директора», «заступник головного редактора», «заступник прокурора». Замісник же заступає особу, коли її немає.

Коли ЗДАТНИЙ, а коли ЗДІБНИЙ

Здатний – це «спроможний», «такий, що має можливість, силу, певні дані щось зробити». Уживають у сполученні:

а) з інфінітивом: «Деякі компютери здатні швидко працювати з Adobe After Effects», «Він здатний лише для набору тексту»;
б) з прийменником на (на що?) і до (до чого?): «здатний на подвиг», «здатний до всякої роботи»», «до всього здатний».

Здібний – «який має здібності, обдарований»: здібний дизайнер, програміст, вчитель, учень. Наприклад, «здібний до вивчення мов».

ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ
Але не помилки, недоліки, прорахунки, слова

Українське слово зустрічатися помилково вживають відповідно до всіх значень російського слова встречаться. Подумаймо і зробімо правильний висновок, зустрічаються там, коли є якась зустріч. Речення «У книзі зустрічаються цікаві фрази»; «Він зустрівся з труднощами» неприродні, хоч усі слова українські. Зміст цих фраз можна передати по-різному. Можливий варіант: «У книзі трапляються цікаві фрази», «маю труднощі». А коли зустрічаються? Насамперед можуть зустрічатися люди: «зустрілися друзі», «зустрілися, щоб поговорити». Можна сказати «зустрівся поглядом з колючими очима».

Отже, люди зустрічаються, а помилки, недоліки, прорахунки, слова (у тексті, підручнику) трапляються.

Електронний підручник української мови

Український алфавіт складається з 33 букв, які записуються у двох накресленнях – велика і мала букви, крім и та ь (м’якого знака), які завжди пишуться з малої букви. Велика буква вживається в оформленні тексту та у власних назвах.

З великої букви пишеться:

1.1. Перше слово в реченні;

1.2. Перше слово після звертання, якщо останнє закінчується знаком оклику: Учитель мій! Як ми тебе любили… (В. Сосюра);

1.3. Перше слово у ремарках – фразах та в посиланнях, узятих в дужки: Україна з гідністю зустріла десяту річницю своєї незалежності (Бурхливі оплески) (З газети);

1.4. Перше слово в нумерованих або алфавітних рубриках, якщо після цифри чи букви стоїть крапка. Це Ви можете бачити у цьому пункті також: 1.4. Перше слово в нумерованих;

1.5. Перше слово цитати, якщо вона оформлена як пряма мова: “Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти”, – говорить народна мудрість.

Велика буква у власних назвах

Потрібно відрізняти власні назви від загальних назв таких, як громадянин, пан, добродій, депутат, область, місто, село, вулиця, море, епоха, планета, зірка, сузір’я, до яких власна назва додається. Ці слова пишуться з малої букви, а також назви типу громадянська війна тощо.

2.1. Всі слова, що складають власну назву, пишуться з великої букви:

2.1.1. В іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах людей; з великої букви пишуться і присвійні прикметники з суфіксами -ів, -ов, -ин, утворені від власних назв людей: Шевченків «Заповіт», Франкові «Каменярі», Михайлова книжка, Оксанина сумка;

2.1.2. У власних назвах міфологічних істот, персонажів творів: Перун, Дажбог, Зевс;

2.1.3. У кличках тварин: кінь Орлик, корова Ряба;

2.1.4. У власних астрономічних, географічних і топонімічних назвах: сузір’я Великий Віз;

2.1.5. У назвах держав, територій, населених пунктів, вулиць, будівель тощо;

2.1.6. У назвах найвищих державних установ України та міжнародних установ: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй, Рада Безпеки, Центральна Рада;

2.1.7. У назвах релігійних понять та богослужбових книг: Бог, Божа Мати, Син Божий, Святий Дух, Біблія, Євангелія, Коран;

2.2. 3 великої букви пишеться тільки перше слово власної назви:

2.2.1. У назвах різних установ, закладів, громадських і політичних організацій: Національний банк України, Національна академія наук України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків України;

2.2.2. У назвах найвищих державних посад України та міжнародних посад: Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України, Генеральний секретар 00Н; з великої букви для підкреслення поваги можуть (але не обов’язково) писатися й назви інших посад: Міністр освіти України, Посол Франції, Директор Інституту української мови;

2.2.3. У назвах історичних подій, свят, знаменних дат тощо: Велика французька революція, Хмельниччина, Руїна, Семирічна війна, Друга світова війна, День незалежності України, Великдень, Різдво, Покрова, Зелені свята, Великий піст, Спасівка тощо;

2.2.4. У назвах конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо;

2.2.5. У назвах, що беруться в лапки: повість «Тіні забутих предків», кінофільм «Камінний хрест», газета «Українська газета; у подвійних назвах з великої букви пишеться також перше слово другої назви: повість «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє — тьма».

У лапки беруться індивідуальні назви наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів та індивідуальні символічні (умовні) назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, організацій, підприємств тощо.

Мала буква у власних назвах:

З малої букви пишуться:

3.1. Частки в прізвищах, іменах, географічних назвах іншомовного походження: Шарль де Голль, Ульріх фон Гуттен, Нур ен Дін, Па-де-Кале, Фон-дю-Лак, Сен-е-Уаз, Франкфурт-на- Майні;

3.2. Імена, прізвища людей, географічні назви, що вживаються як загальні назви: меценат, рентген, дизель, галіфе, донжуан, йоркшир, бостон, свалява;

3.3. Присвійні прикметники у фразеологізмах та наукових термінах: ахіллесова п’ята, дамоклів меч, прокрустове ложе, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль;

3.4. Прикметники на -ський, утворені від власних назв, якщо вони не входять до якоїсь іншої власної назви: шевченківські традиції (але: Шевченківська премія), шекспірівський стиль, езопівська мова, київські вулиці (але: Київська область), петриківський розпис.

Мовакаст № 3

Послухати Мовакаст № 3

Анекдот від http://anegdot.com.ua/

Західна Україна. Йде призов до армії. Після довгих роз’яснень, що писати і куди йти запитують у залу: “Чи є запитання?” . Піднімається декілька чоловік:
- А кулемети свої брати , чи там дадуть?

Антисуржик.

Вступаємо (а не поступаємо) в інститут, університет тощо
Існуючі норми передбачають розрізнення за значенням паронімів вступати // поступати
Коли йдеться про навчальний заклад, то мова витворила ряд: вступник, вступні іспити, у який вписується дієслово вступати. Отже, правильно буде сказати «вступив в університет».

Що губимо і що втрачаємо?
Багато з мовців вже й не помічають помилок, вживаючи слово губити у невластивих значеннях. Наприклад: даремно губити час, губити інтелектуальні сили. Таким чином перекладаючи російське слово терять. Але слово губити не є відповідником згаданого російського слова у будь-якому значенні. Слово губити слід вживати виключно тоді, коли йдеться про втрату якогось конкретного предмета, речі внаслідок недбалості, неохайності, неуважності: загубити ключі, загубити олівець, загубити пароль. Якщо йдеться про назви абстрактних понять, то наступні російські фрази перекладається так:

Ему нечего терять – йому нема чого втрачати
Терять голову – розгублюватися
Терять сознание – непритомніти, умлівати,
Терять время – гаяти (марнувати) час

Коли можна сказати «не дивлячись».
Так можна сказати тоді, коли йдеться про те, що хтось не дивиться у прямому значенні цього слова. Наприклад: я набираю текст, не дивлячись на монітор. У інших випадках слід вживати «незважаючи» , а інколи – сполучник дарма що: «Незважаючи на мороз, вони таки пішли у кіно»; «Дарма що він був зелений, свою справу він знав добре».

Електронний підручник української мови
Деякі слова другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати паралельні закінчення –а (-я) або –у (-ю). Це залежить від наголосу або від значення:

моста (мосту),
стола (столу),
двора (двору),
папера (документа) і паперу (матеріалу),
каменя (однієї штуки) і каменю (матеріалу),
листа (написаного) і листу (на дереві),
листопада (місяця) і листопаду (про опадання листя).

Закінчення –а (-я) мають:
Назви істот, казкових героїв: Василя, машиніста, Лиса.
Назви міст, населених пунктів: Львова, Миколаєва.
Географічні назви з наголошеним закінченням або із суфіксами –ов-, -ев- (-єв-): Дністра, Тетерева.
Назви мір, днів, місяців: сантиметра, вівторка, січня (але: року, віку)
Назви чітко окреслених предметів: ноутбука, комп’ютера.
Наукові терміни: атома, відмінка (але складу, способу, виду, роду)

Закінчення –у (-ю) мають:
Збірні назви: лісу, очерету
Назви речовин, матеріалу: свинцю, ситцю
Назви установ і організацій: заводу, інституту
Назви явищ природи: граду, суховію, морозу
Назви почуттів, дій, ознак і станів: болю, співу
Деякі географічні назви: Кавказу, Сибіру, Криму
Слова із значенням місця, простору: лугу, рову, майдану, яру
Назви ігор, танців: вальсу, баскетболу, тенісу.
Терміни іншомовного походження: міфу, роману, стилю.

З власного досвіду можу додати, що у тому разі, коли є сумніви, краще зазирнути у словник.